Говорять, немає в світі найпочеснішого, ніж віддати своє життя за Батьківщину. 31 серпня минає 1 рік, як наш дорогий брат, син, племінник Малянівський Василь Іванович став небесним воїном. Він загинув біля села Весела гора, що на Луганщині, захищаючи державний суверенітет і цілісність своєї України. Днями посмертно нагороджений орденом “За мужність” ІІІ ступеня.
Просимо усіх, хто його знав, кому небайдужа смерть героя, пом’янути його в ці дні щирою молитвою, або хоча б добрим словом.
Ми пишаємось, сину, тобою,
Ти загинув, як справжній герой.
Пронизало нас горе стрілою
І навіки скувало журбою.
“Урагана” снаряд пройшов твоє тіло,
Ненаситним вогнем обпалив правий бік,
Як же, сину, тобі в ті хвилини боліло,
Ти стулив свої юні повіки навік.
Ми боялись почути про твою загибель,
У хвилину лиху ніхто тебе не захистив.
Наша пам’ять залишить слова твої милі:
“Ви чекайте на мене, повернусь живим”.
На кладовищі в квітах з’явилась могила,
Чашу горя гірку нам ще пити до дна,
Там, у небі високім, тебе вже зустріла
Мами рідної світла і тиха душа.
Вже салюти усі в честь твою відлунали,
Біль і сльози, і відчай, і розпач, і крик,
За тобою, рідненький, усі ми ридали
Й в небі синьому плакали три журавлі.
З сумом рідні.
