4 квітня мине 40 днів, як немає з нами світлої Людини, турботливої матусі, доброї доньки, люблячої дружини, мудрого вчителя, щирої подруги
Букшук Ірини Анатоліївни
Біль втрати й суму наші душі огортає,
Ми більше не побачим цих очей.
Кажуть, що Господь до себе забирає,
У першу чергу кращих із людей.
Та світла пам’ять житиме про тебе,
У душах рідних, друзів, учнів жаль і туга…
Зігріла нас теплом і йдеш на небо,
Як важко без дружини, мами, доні й друга.
У вічній скорботі: батьки, чоловік, донька, друзі.