6 вересня мине один рік, як перестало битися серце нашої дорогої донечки, мамочки, сестрички, дружини, невістки і внучки
Скебердис Алли Миколаївни.
Немає слів непоправної втрати тяжкої скорботи, печалі, як тебе немає з нами, наша рідненька. Ти мала золоту душу, щире серце і вмілі руки.
Той день осінній став страшним,
Скувало горе серце й розум,
І ніч настала замість днів,
Світ білий похитнувся разом,
Померк, погас і почорнів.
Пішла з життя ти дуже рано,
Ніхто не зміг тебе спасти.
На серці в нас велика рана,
Поки живі ми, з нами ти.
Нехай ласкаве сонце зігріває твою могилу, свята земля береже твій вічний спокій і Царство Небесне.
Сумуючі: мама, тато, донечки Ірина, Даша,
сестричка Олена з сім’єю, чоловік Валерій, бабуся.
