6 серпня минув рік як не стало нашого дорогого сина, чоловіка, батька, брата
Коренівського Сергія Петровича,
який загинув в бою за аеропорт Луганська.
Одним днем пролетів страшний для нас рік, прожитий без тебе. Ти вже ніколи не скажеш: “Люблю, цілую, обіймаю, пока, пока…”. Ми тебе завжди будемо любити. Прощай, прощай…
Мамо, я живий, лиш закриті очі…
І серце не б’ється, не вирує кров…
Ти тільки не плач, знай – всі дні і ночі
Я буду поруч – в грудях, де живе любов!
Ти пробач мене, мамо, за гіркі сльози,
За той біль і той жаль, що я наробив.
Я ж хотів лише миру, добра і свободи…
А мене за це ворог безжалісно вбив.
Не жалій, моя нене, що я не вернувся.
Не кляни ворогів! Нехай судить їх Бог!
Я для тебе сьогодні з небес посміхнуся,
Ти лишень свої очі здійми до зірок!
Сумуючі: батьки, дружина, донька, брати з сім’ями.
