6 березня мине 1 рік з того дня, як перестало битися серце дорогої нам людини, прекрасного чоловіка, доброго батька, ласкавого дідуся
Олексюка Миколи Володимировича.
Як швидко промайнув цей рік,
Неначе бачили тебе ще вчора.
Робив для нас все залюбки,
Ти був надія наша і опора.
І серце наше розриває біль,
Печаль не йде, скорбота не проходить
І горе всюди, наче тінь
За нами крок за кроком ходить.
Татусь, дідусь та чоловік,
Ти заслужив ще звань багато
І будем пам’ятати ми це вік
Та завжди буде сумно й гіркувато.
Вічносумуючі: дружина, діти, онуки,
правнуки та всі рідні і близькі.
с. Ст. Солотвин.