6 серпня минуло 4 роки, як віддав своє життя за незалежність України у зоні АТО наш дорогий, любий синочок, чоловік, татусь, братик, хрещений
Коренівський Сергій Петрович.
Я йду по дорозі і бачу – калина…
Швиденько прибігла й зірвала її,
Згадала, мій сину, як ти був дитина,
Як разом садили її навесні.
І серце моє огорнула журба.
Калина ще є, а тебе вже немає.
Без тебе прийшла вже четверта весна
І так рік за роком в журбі проминає.
– Не плач, моя мамо, ніколи за мною
Тому, що тебе захищав на війні.
Візьми цю калину, що буде з тобою,
Цю згадку про себе дарую тобі.
Всі, хто знав Сергія – пом’яніть разом з нами добрим словом і тихою молитвою.
У вічному смутку і печалі: мама, тато,
дружина, доньки, брати із сім’ями.