1 січня мине 5 років, як перегорнута остання сторінка Книги Життя –
Адамського Броніслава Мечиславовича, єдиного сина у згорьованої мами, який був її надією і опорою. Фахівець від Бога. Надійний у друзів з підтримкою і порадою, а для нас – його родичів був світлим земним ангелом.
Розділяємо велике горе мами Генефи Францівни і висловлюємо співчуття з приводу непоправної втрати сина.
Хто знав – пом’яніть,
Хто пам’ятав – згадайте.
Дружина, друзі, рідні.