Пам’ятаємо, любимо, сумуємо…
7 квітня минуло чотири роки, як серед нас не стало нашої дорогесенької, ріднесенької, молодесенької, ніколи-ніколи не забутньої невісточки, дружини, мами, куми
Грушко Тетяни Володимирівни.
Як рано затихли уста,
Як швидко закрилися очі.
Без тебе сумує сім’я,
Сумує щодня і щоночі.
Роки не залікують нашу рану,
Без тебе нам самотньо на землі.
Забрав Господь на небеса так рано.
Царство Небесне твоїй світлій душі.
Досить цим листям гуляти
І холодним вітрам не густи,
Щоб могла я в твій слід відшукати
І по сліду до тебе прийти.
Хай зігріють твою могилку
Сонечко вдень, а місяць вночі.
Спи спокійно наша Таня, рідненька.
Вічна і добра пам’ять тобі.
Вічносумуючі: свекруха, свекор,
син Юрій, дочка Світлана,
чоловік Володимир, кум Юра зі своїми сім’ями.
