Додому Поминаємо... 12 лютого минає півроку важкої розлуки, коли ворожа рука обірвала життя нашого...

    12 лютого минає півроку важкої розлуки, коли ворожа рука обірвала життя нашого дорогого і любимого синочка, брата, батька, хрещеного, племінника Вітківського Валерія Леонідовича

    844
    ПОДІЛИТИСЬ

    vitkivsk12 лютого минає півроку важкої розлуки, коли ворожа рука обірвала життя нашого дорогого і любимого синочка, брата, батька, хрещеного, племінника
    Вітківського Валерія Леонідовича,
    який захищав єдність і цілісність нашої держави в зоні АТО 93 бригади.

    Синочку мій, кровиночка моя мила,
    Ти дар надземного життя.
    Та раптом чорна хмара все закрила,
    Тебе від нас забрала – ось півроку уже нема…
    Я тебе народила. Я тебе зростила.
    А тебе призвали. Мене не спитали.
    “Мамо, не плач. Я повернусь весною.
    У шибку пташинкою вдарюсь твою.
    Прийду на світанні в садок із росою,
    А може, дощем на поріг упаду.
    Голубко, не плач, так судилося, ненько.
    Вже слово, матусю, не буде моїм.
    Прийду і попрошуся в сон твій тихенько,
    Розкажу, як мається в домі новім.
    Мені колискову Ангел співає
    І рана смертельна уже не болить.
    Ти знаєш, матусю, й тут сумно буває.
    Душа за тобою, рідненька, щемить.
    Мамочко, вибач за чорну хустинку,
    За те, що віднині будеш сама.
    Тебе я люблю. І люблю Україну.
    Вона, як і ти, була в мене одна”.

    Вічний спокій світлій твоїй душі у Божому царстві. Всі, хто знав мого синочка – пом’яніть добрим словом.

    Вічносумуючі: мама, сестра з сім’єю, донечка, хрещеники, всі рідні, сусіди.