Додому Поминаємо... 9 лютого минає 1 рік, як віддав своє дорогоцінне життя за незалежність...

    9 лютого минає 1 рік, як віддав своє дорогоцінне життя за незалежність України в зоні АТО Панасюк Юрій Володимирович

    670
    ПОДІЛИТИСЬ

    panasiuk9 лютого минає 1 рік, як віддав своє дорогоцінне життя за незалежність України в зоні АТО наш дорогий, любий, рідний синочок, братик, онук, татусь, чоловік, племінник
    Панасюк Юрій Володимирович.

    Я тебе народила,
    Я тебе зростила,
    А тебе призвали,
    Мене не спитали.
    Ворожий постріл вкрав найдорожче –
    Усе обірвалось, у серці лиш пустка зосталась.
    Синочок наш рідний, Юрасику любий,
    Тяжко без тебе – і легше не буде.
    Встаємо, лягаєм – ти поруч із нами,
    Тулимось до тебе своїми думками.
    Погожої днини і темної ночі
    Так сумно без тебе, наш милий синочок.
    Ввижається голос, твій голос привітний,
    Знайомі кроки там за дверима.
    Чекаєм дзвінка – натомість тиша
    Вривається в душу, ридає ридма.
    Запитує донечка: “Чому так довго
    Не їде татусьо?” Часом татком кличе
    Хрещеного свого – братика твого.
    Болючим болем б’є у скроні:
    “Немає тата, немає, доню!”
    Немає сина, онука і брата:
    Війна забрала життя солдата.
    Свята земелька домівкою стала,
    А нам лиш пам’ять про тебе зосталась.
    Звичайний хлопчина – Герой України.
    Героям Слава! Вони не вмирають!!!
    Живуть у серцях, у спогадах наших.

    Спочивай собі з Богом, наш любий Юрасик.

    Царство тобі Небесне, а земелька нехай буде лебединим пухом.

    Вічносумуючі: мама, тато, бабуся, братик, донечка, дружина, всі рідні та близькі.