Додому Поминаємо... 9 лютого 2018 року минає 10 років як пішла у Вічність Карнасевич...

    9 лютого 2018 року минає 10 років як пішла у Вічність Карнасевич Людмила Миколаївна

    625
    ПОДІЛИТИСЬ

    9 лютого 2018 року минає 10 років як пішла у Вічність найрідніша, дорога серцю людина –
    наша мама, дружина, бабуся
    Карнасевич Людмила Миколаївна
    (05.07.1935 – 09.02.2008)

    МАМА… Коли ти народжуєшся із любові і приходиш у дім, де тебе чекають, то увесь світ навколо тебе і все у ньому: сонце і вітер, гамір і тиша, земля, на якій якимось дивом виростають і квіти, і овочі, і ягоди, ліс, у якому під гіллям молодих сосон знаходиш величезну сімейку липких молодих маслят, річка, у якій від народження ти плаваєш, як рибка, – усе це називається МАМА.

    Ти дивишся на світ її очима і приймаєш його через сяйво її мудрості, доброти та всепрощення. З мамою прочитуєш перші слова і відтворюєш своїми незграбними пальчиками перші мелодії на фортепіано. Вона віддає свій час, здоров’я та сили аби виховати й навчити головному – бути Людиною. Так, саме Людиною із великої літери – і не інакше!

    Коли дорослішаєш і починаєш розуміти красу,хочеш бути схожою на неї, бо більш довершеної краси і не уявляєш.

    Усе життя прагнеш, щоб вона пишалася тобою, бо воно, твоє життя, обертається навколо неї, і в усьому рівняєшся на неї.

    Сьогодні, згадуючи свою дорогу маму, розумію, що вона давала мені – впевненість і захищеність, розуміння того, що тебе завжди чекають додому, люблять та поважають. Адже там, де мама, – там родинний дім, тільки там ти віднайдеш і відчуєш гармонію і рівновагу всього світу. Її поради, жарти та настанови були безцінним дороговказом на моєму життєвому шляху. Її прості слова – все буде добре, ти зможеш! – і сьогодні дають мені віру та сили долати труднощі та перешкоди…

    МАМО, але я не маю таких слів, щоб висловити безмежну печаль через те, що Ти вже ніколи не повернешся до рідної домівки, не переступиш свій поріг, не зустрінеш усіх нас усмішкою чи порадою. Не можливо змиритися з тим, що ніколи не побачимо Тебе, не почуємо теплих слів. Ти мала золоту душу, щире серце і вмілі руки. Дякуємо Богові, що Ти була у нашому житті. Ти була для нас опорою, порадницею і дуже гарною господинею. Ти прожила життя для дітей, рідних, завжди за всіх піклувалася. В наших серцях Ти житимеш вічно, Твій світлий образ збережемо у пам’яті назавжди.
    Ми безсилі щось змінити, але знаємо і віримо, що Ти усміхнена завжди поруч із нами, пораднице наша, наша МАМО. Поминаємо Тебе усією родиною. Земля Тобі пухом. Вічна пам’ять і Царство Небесне.

    У вічній скорботі твої діти Тетяна і Ярослав, чоловік Едмунд-Юрій, внуки Юлія, Надія, Всеволод, Олексій, Світлана, Олександр, Валентина і правнуки Анна та Марк.