9 серпня мине рік, як перестало битися серце дорогої нашої людини
Лінчика Григорія Антоновича.
Так пусто стало на душі
І серце плаче кожен день від болю,
І огортає тихим сумом все навколо.
Рідненький, ми сумуєм за тобою.
Не вистачає усмішки і слова,
І погляду ласкавого й простого.
Великий слід в житті ти залишив,
І скільки всім добра зробив.
Любив людей, любив життя,
Пішов достойно в небеса,
Тобі не буде забуття.
А поки пам’ять житиме в віках –
Живим ти будеш у серцях.
Вічно сумуючі: дружина, сини Сергій і Вова,
невістка Жанна, внуки Танічка, Настінька і Віталик.
