9 серпня минає 20 років, як у 40 років обірвалося життя, наповнене любов’ю, добротою і ніжністю нашого дорогого батька та чоловіка і уже дідуся
Муляра Анатолія Івановича.
Нема тебе, як день ти згас,
З життям навіки розлучився.
Вже не зустріти посмішки твоєї
І погляду ласкавого й простого
У світі серед тисячі облич.
Не повернути час назад, і гілці зламаній
Вже деревом не стати.
Але про тебе спогади не стерті,
Ми досі любимо тебе без меж,
Ти вічно в нашій пам’яті живеш.
Не заростає та стежина,
Що провела тебе в останній путь,
І люди добрим словом пом’януть.
Вічний спокій твоїй душі та добра пам’ять.
Хто пам’ятає – пом’яніть, а хто забув – згадайте.
Завжди сумуючі: син Саша з сім’єю та дружина.