17 травня 2023 р., якраз напередодні Міжнародного дня музеїв, перестало битися серце скромної жінки з талантом дослідника та душею поета, невтомного краєзнавця і справжнього ентузіаста музейної справи, небайдужої до історії та культури рідної землі, великого патріота України, легенди Бердичівщини, Ніни Петрівни Климової. Її самовіддана праця в Народному Музеї Хліба у с. Білопіллі Козятинського району Вінницької області, Музеї історії ПАТ «Бердичівський машинобудівний завод «Прогрес», Музеї історії професійно-технічного училища № 4 м. Бердичева та Музеї історії участі випускників ПТУ № 4 в АТО, – унікальний приклад творчого ставлення до улюбленої справи, прагнення до збереження історичної пам’яті, відновлення зв’язку часів та діалогу з молодим поколінням.

Ніна народилася 30 вересня 1939 р. у сім’ї військовослужбовця Петра Яковича Лихотворика та майстра швейної справи Зінаїди Вікторівни Рябчук. Маленькою пізнала пекло грізних 40-х років, у спогадах – голодні й тривожні дні, коли «діти війни» чекали повернення з фронту своїх мужніх батьків, і перший гіркий біль втрат… Вона з братиком залишилися без тата, котрий загинув у Польщі за півтора місяці до Великої Перемоги, а матір, велика трудівниця, – без коханого чоловіка. Їй, годувальниці сім’ї, довелося справлятися за двох: «будувати, колгоспну землю обробляти, коровою орати, косити, жати», адже вдова солдата була завзятою до праці… Дочка Ніна назавжди запам’ятала мамину науку, яка стала дороговказом у житті: залишатися людиною – чесною, привітною, чуйною і щирою, не скупитися на добрі діла, дарувати іншим частинку тепла… Після закінчення семирічки в рідному селі Іванківці вона продовжила навчання у середній школі сусіднього села Кодня, де пройшла юність, проминули роки, овіяні теплом спілкування з друзями-однокласниками.

У 1956 р. закінчила 10 класів школи і курси радіотелеграфістів. Її завжди було притаманне прагнення до збагачення новими знаннями, до самовдосконалення. Після невдалих спроб вступити до омріяного медичного закладу дівчина подала документи до Житомирського ПТУ №1, де у 1957-1958 рр. успішно пройшла курс навчання за спеціальністю машиніста баштового крана. За направленням у 1959 р. приїхала в м. Бердичів, у будівельно-монтажне управління №2. Протягом восьми років зводила житлові та промислові будівлі у різних мікрорайонах міста. Одночасно, у 1960-1964 рр., навчалась у Вінницькому будівельному технікумі Міністерства комунального господарства та отримала спеціальність техніка-сантехніка, у 1966-1969 рр. – вже навчалась у Бердичівському машинобудівному технікумі за спеціальністю «Хімічне машинобудування». Після закінчення повного курсу Ніні було присвоєно кваліфікацію техніка-механіка. У 1962 р. Ніна Петрівна вийшла заміж за викладача машинобудівного технікуму Едуарда Васильовича Климова. Подружжя виховало двох чудових синів.

На заводі хімічного машинобудування «Прогрес» почала працювати з 1966 р. Тут технік-конструктор, а згодом старший технік-конструктор та інженер-конструктор відділу головного конструктора відчувала себе щасливою й крилатою душею. Шум заводський був, наче пісня, а перша зміна – найкращою з трьох. У колективі поважали відповідального та працелюбного співробітника, активного учасника громадського життя заводу, члена профспілкового бюро відділу головного конструктора, керівника громадського об’єднання радянсько-болгарської дружби, лектора товариства «Знання», заступника голови товариства охорони пам’яток історії і культури та екскурсовода міського екскурсбюро. У вільний час займалась улюбленою музейною справою та друкувалася на шпальтах багатотиражки «За технічний прогрес». Тут промайнули понад 35 кращих років її життя…

Ще в 1975 р. на машинобудівному заводі «Прогрес» розпочалася робота зі створення музею, яка тривала близько шести років. Організаційний комітет очолив директор заводу Олексій Андрійович Шабельник, а практичну роботу по збиранню експонатів для музею очолила саме Ніна Петрівна Климова. Урочисте відкриття музею відбулося 18 грудня 1980 р., напередодні святкування 100-річчя заводу «Прогрес». Тісне приміщення музею на території заводу, куди не було вільного доступу мешканцям міста та його гостям, обмежувало діяльність культурного закладу. Тому з відкриттям нового Палацу культури і техніки заводу «Прогрес», яке відбулося 15 лютого 1986 р., в ньому виділили просторе приміщення для створення нової експозиції музею. Нову експозицію, яка була розміщена у трьох залах корисною площею 220 квадратних метрів, відкрили у 1989 р. Загальна кількість експонатів становила близько трьох тисяч, з яких 517 – оригінальні. 25 грудня 1997 р. музею історії ВАТ «Бердичівський завод “Прогрес”» було присвоєно звання «Народний», а очолювала музей на громадських засадах Н. П. Климова».

Трапилось так, що з 2001 р. Ніна Климова стала працювати у другому на теренах нашої держави Музеї Хліба в селі Білопілля Козятинського району Вінницької області. На той час вона поєднувала в своїй особі і директора, і сторожа, і прибиральницю в музеї. Вона завідувала закладом з 2001 р. по 2013 р. Бердичівлянка їздила до музею на роботу в Білопілля маршрутним автобусом, долаючи щодня вранці 18 кілометрів дороги від Бердичева, де вона з сім’єю проживала, до Білопілля, а увечері поверталась до Бердичева цим же шляхом. Вболівала за збереження кожного експонату. «Коли мене призначили директором, у хатині гуляли павуки та миші. Я дала обіцянку, що кістьми ляжу, та все, що мені довірили, відтворю» – розповіла вона журналістам в одному з інтерв’ю. Експозиційний комплекс музею складали клуня, вітряк та хата. Музейна колекція нараховувала понад сотні предметів. Щороку заклад відвідувало декілька тисяч осіб, щоб побачити знаряддя праці хліборобів різних часів, землеробську техніку, пасіку та криницю на подвір’ї. Експозиції музею знайомили відвідувачів з історією хліба з найдавніших часів до наших днів та детально розповідали про життя і побут східних слов’ян.

А з 2011 р. Ніна Климова стала працювати ще й у професійно-технічному училищі №4 м. Бердичева. 7-го квітня 2013 р., коли виповнилося 83 роки відтоді, як йде відлік історії Бердичівського ПТУ №4, у професійно-технічному училищі, за безпосередньої активної участі вже досвідченого музейного працівника Н.П. Климової, було відкрито Музей історії училища.

Музей історії професійно-технічного училища №4 м. Бердичева став важливим осередком патріотичного виховання учнівської молоді, засобом формування національної свідомості, любові до рідної землі, свого народу, забезпечення духовної єдності поколінь. У 2013 р. під час проведення щорічної церемонії відзначення досягнень, здобутків бердичівлян Музей історії ПТУ № 4 зайняв гідну сторінку в альманасі «Люби своє місто» та був удостоєний відзнаки року у номінації «Історію пише Бердичів». У 2015 р. Музей історії ПТУ №4 був нагороджений грамотою ради Бердичівської міської організації ветеранів України за перше місце в конкурсі на кращий музей серед закладів освіти».

А 4 травня 2017 р., напередодні Дня пам’яті та примирення і Дня Великої Перемоги над нацизмом у Другій світовій війні, ПТУ №4 святкувало особливу подію: урочисте відкриття музею історії участі випускників училища в АТО. Цьому передувала велика пошукова робота краєзнавчого гуртка «Пошук» (керівники С.П. Мельник та Н.П. Климова).

В музей постійно приходять люди різного віку: сивочолі жителі та гості міста, студенти і школярі… Відчувається, що для створення музею, прекрасного його оформлення і наповнення змістовним наочним матеріалом були проявлені і велика ініціатива, і глибоке розуміння подій на Сході. Нині музей є доброю школою виховання молоді в дусі патріотизму, великої любові до своєї Батьківщини та глибокої поваги до її захисників.

За самовіддану працю і високий професіоналізм Ніна Петрівна Климова була нагороджена численними відзнаками різних рівнів. Вірна дочка України, легенда музейної справи Бердичівщини вона своєю натхненною працею постійно збагачувала культурне й духовне життя міста, слідуючи поклику свого серця…

І ось її не стало… Але для нас, громадян міста Бердичева та наших гостей, залишились чотири музеї, фактично створені однією людиною, Ніною Петрівною Климовою. Тож вивчаючи історію рідного краю за матеріалами та експозиціями цих музеїв, пам’ятаймо, що їх створила своєю працею, своїм ентузіазмом наша бердичівлянка, яка фактично майже все своє життя віддавала музейній справі.

Павло СКАВРОНСЬКИЙ,
 голова Житомирської обласної організації Національної спілки краєзнавців України

Спрощено механізм надання безоплатної правової допомоги дітям та недієздатним особам. Особи, які постраждали від торгівлі людьми, отримають право на безоплатну вторинну правову допомогу. Ці та інші новації містить Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо спрощення доступу до безоплатної правничої допомоги», який підписано Президентом України 2 травня 2023 року та опубліковано 5 травня 2023 року. Закон набирає чинності через 90 днів з дня його опублікування.

З набранням чинності Законом діти, недієздатні особи та особи, дієздатність яких обмежена, зможуть самостійно звертатися за безоплатною первинною правовою допомогою – отримувати консультації та роз’яснення з правових питань, допомогу у складенні документів непроцесуального характеру (скарг, заяв тощо). Також вони отримають право звертатися за безоплатною вторинною правовою допомогою особисто з питань, звернення з якими до суду дозволяється таким особам.

«Сімейний кодекс України та процесуальне законодавство передбачають звернення до суду з певних питань дітей, які досягли 14 років. Станом на сьогодні діє норма, якою визначено, що звернення про надання БВПД можуть подавати особи, які досягли повноліття. А звернення про надання безоплатної правової допомоги, що стосуються дітей, мають право надсилати їх батьки, або законні представники (батьки, усиновителі, опікуни, піклувальники тощо). І є багато випадків, коли саме законні представники дітей порушують права неповнолітніх. З набранням чинності Законом діти зможуть самостійно звертатися за правовою допомогою», – зазначив директор Координаційного центру з надання правової допомоги Олександр Баранов.

До нових суб’єктів права на БВПД належатимуть громадяни, які звернулися з питань встановлення в судовому порядку фактів, що мають юридичне значення, пов’язаних з відновленням втрачених документів, необхідних для отримання компенсації за пошкоджене та знищене майно внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією рф проти України.

Право на безоплатну вторинну правову допомогу також отримають особи, які постраждали від торгівлі людьми.

З метою усунення соціальної несправедливості та забезпечення доступу до безоплатної правової допомоги особам з інвалідністю збільшено критерій малозабезпеченості.

До набрання чинності Законом такі люди мали право на безоплатну вторинну правову допомогу в разі, якщо вони отримують пенсію або допомогу, що призначається замість пенсії, у розмірі, що не перевищує двох прожиткових мінімумів для непрацездатних осіб. Натомість з набранням чинності Законом критерій малозабезпеченості розширено до двох прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Законом також передбачено обов’язкову участь адвоката при розгляді судом справ щодо обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи, надання особі психіатричної допомоги в примусовому порядку, примусової госпіталізації до протитуберкульозного закладу.

Тобто у разі, якщо особа не залучила адвоката, суд залучатиме його через систему надання безоплатної правової допомоги.

Також на законодавчому рівні закріплюється право центрів залучати перекладача за рахунок коштів державного бюджету, у разі якщо суб’єкт права на безоплатну вторинну правову допомогу не володіє державною мовою та/або має порушення слуху.

Поставити додаткові правові запитання можна у контактному центрі системи безоплатної правової допомоги 0 800 213 103 або звертайтеся до Бердичівського місцевого центру з надання БВПД за адресою: м. Бердичів, вул. Чорновола, 9, або телефонуйте нам – (068) 291-90-18.

14 травня Україна відзначатиме День матері. Мати – це найрідніша людина для кожного з нас, для кожної дитини. Адже мама змалечку вчить бути готовим до життєвих випробувань та закладає найпершу материнську премудрість – любити людей, любити свою рідну землю, свій синьо-жовтий прапор, свої чорнобривці… Та й у далеку дорогу на щастя та долю нас завжди проводжає мати.

На жаль, наші матері, як це є нині, відправляють своїх синів та дочок на війну з жорстоким ворогом. І щохвилини з тривогою чекають звісток. І невимовним болем для них є смерть тих, хто нещодавно був з ними, хто тішився своєю родиною…

Що б сказали своїм безутішним матерям сини-герої з небесної Вічності, читайте у вірші нашої землячки з села Старий Солотвин, а нині професорки університету в Канаді Наталії Захарчук-Макарчук:

КОЛИСКОВА МАТЕРІ

Мамо, не плач, не сумуй, не журись!
Я землю покинув, здійнявся у вись,
Я нашу Вітчизну у боях захищав,
Тепер оберегом для неї я став.
Від відчаю буду й тебе вберігати,
Не раз я прилину до рідної хати,
Я вечором тихим до тебе прийду,
Щоб біль відігнати, відвести біду.
Я подихом легким біля віконця
Тобі нагадаю про щастя, про сонце.
Щоб ти не тужила даремно ночами,
Тобі шепотітиму казку вітрами,
Співатиму пісні я колискові,
Так як в дитинстві – веселі, чудові.
До втомлених рук я твоїх доторкнусь
І гомоном лісу до тебе озвусь.
Із щебетом птахів і співом дібров
Я слатиму звістку тобі знов і знов.
Кленовим листом я до ніг припаду,
Зросту чорнобривцями в нашім саду
І променем сонця впаду на чоло,
Щоб в домі у нас панувало добро.
Мамо, не плач, не сумуй по мені,
До тебе прийду я щоночі вві сні.

Ці щирі, виболені поетичні рядки присвячені всім українським мадоннам, що втратили найдорожче – життя своїх синів, які загинули, захищаючи Україну. Але їх сини-герої назавжди залишаться живими в серцях матерів…

Людмила КИЦАК, депутат обласної ради

За 4 місяці 2023 року на території Бердичівського району сталося 72 пожежі, з них 24 пожежі на відкритій території (суха рослинність, сміття) – 33,3% від загальної кількості пожеж. Знищено 5 та пошкоджено 41 будівлі та споруди. Загинуло на пожежах 5 осіб (Ружинська територіальна громада – 3, Швайківська ТГ – 1, Вчорайшенська ТГ – 1). Пожежами нанесено прямого матеріального збитку на суму понад 5,6 млн. грн.

Щоб зменшити ризик виникнення пожеж в помешканнях громадян, Бердичівське районне управління Головного управління ДСНС України у Житомирській області нагадує основні Правила пожежної безпеки в побуті:

• перш за все бути обережним у поводженні з вогнем;
• не дозволяти дітям бавитись з сірникам, запальничками тощо, зберігати дані предмети в недоступних для дітей місцях;
• батькам слід приділяти більшої уваги своїм дітям, з малку привчати їх до недопущенню гри з сірниками та вогнем;
• не користуватись відкритим вогнем в місцях зберігання грубих кормів, підстилки та інших горючих речей;
• не курити в ліжку, а тим паче в стані алкогольного сп’яніння;
• не перевантажувати електричну мережу, вмикаючи по декілька потужних споживачів струму відразу;
• не користуватись несправними електричними приладами;
• не застосовувати в електричних запобіжниках не калібровані плавкі вставки;
• не користуватись для обігріву приміщень саморобними електричними нагрівачами приладами;
• виходячи з будинку не забувати вимикати з розетки електричні прилади (телевізор, праска тощо);
• постійно слідкувати за справністю електромереж та електроприладів;
• користуватися справним пічним опаленням.

Виконуючи перелічені заходи, Ви шановні громадяни не допустите пожежі у Вашій оселі.

В разі виникнення будь якої надзвичайної ситуації чи події телефонуйте до пожежно-рятувальної служби за номером 101.

Сергій ГОМОНЮК, головний інспектор ВОНПР Бердичівського РУ ГУ ДСНС України
у Житомирській області

В Житомирській області за період з 28.04.2023 р. по 04.05.2023 р.:

• зареєстровано 351 випадок захворювання COVID-19, показник 29,2 на 100 тис. населення, що на 28% нижче показника попереднього тижня;
• серед дітей до 17 років виявлено 53 випадки (15%);
• госпіталізовані 73 захворілих особи (21%);
• летальних випадків не зареєстровано;
• одужало 470 чоловік;
• залишаються хворіти 737 чол., показник на 100 тис. населення – 61,3.
З початку епідемії:
• зареєстровано 226094 випадки;
• захворіло 19456 дітей до 17 років (8,6%);
• знаходились на стаціонарному лікуванні 33710 осіб (15%);
• померло 3691 людина;
• одужало 221666 осіб.

За звітний тиждень відмічається перевищення середньообласного показника захворюваності в місті Бердичеві, а також в Чуднівській, Овруцькій, Лугинській, Андрушівській громадах.

За тиждень вірусологічною лабораторією проведено 231 ПЛР- дослідження для підтвердження діагнозу COVID-19, виявлено 33 позитивних результати (14%).
За даними ДУ «ЦГЗ МОЗ України» загалом по Україні за минулий тиждень зареєстровано 6612 випадків захворювання, показник 17,4, відбулося зниження захворюваності на 26%.

Отже, на Житомирщині триває зниження захворюваності на COVID-19. Випадки захворювання реєструються по всій території області. ДУ «Житомирський ОЦКПХ» продовжує моніторинг за станом захворюваності, проведення ПЛР-досліджень, епідеміологічне розслідування випадків.

ДУ «Житомирський обласний центр контролю та профілактики хвороб МОЗ України»

Щороку 5 травня учасникам війни виплачувалась матеріальна допомога. Проте цього року така виплата здійснюватиметься не до 5 травня а до Дня Незалежності України, тобто 24 серпня. Це пов’язано із прийняттям 20 березня Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо разової грошової виплати ветеранам війни та жертвам нацистських переслідувань».

Хто може отримати таку допомогу?

• учасники бойових дій та особи, прирівняні до них;
• особи з інвалідністю внаслідок війни;
• учасники війни, нагороджені орденами і медалями колишнього Союзу РСР за самовіддану працю та бездоганну військову службу в тилу в роки Другої світової війни, та інші учасники війни;
• члени сімей, зазначені у пункті 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», а також дружини (чоловіки) померлих осіб з інвалідністю внаслідок війни, які не одружилися вдруге, та дружини (чоловіки) померлих учасників бойових дій, учасників війни, визнаних за життя особами з інвалідністю від загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин, які не одружилися вдруге;
• особи, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною;
• колишні неповнолітні (яким на момент ув’язнення не виповнилося 18 років) в’язні концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, створених фашистською Німеччиною та її союзниками в період Другої світової війни, а також діти, які народилися у зазначених місцях примусового тримання їх батьків;
• колишні малолітні (яким на момент ув’язнення не виповнилося 14 років) в’язні концентраційних таборів, гетто та інших місць примусового тримання, визнані особами з інвалідністю від загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин;
• колишні в’язні концентраційних таборів, гетто та інших місць примусового тримання в період Другої світової війни; особи, які були насильно вивезені на примусові роботи на територію Німеччини або її союзників, що перебували у стані війни з колишнім Союзом РСР, або на території окупованих Німеччиною інших держав; діти партизанів, підпільників, інших учасників боротьби з націонал-соціалістським режимом у тилу ворога, яких у зв’язку з патріотичною діяльністю їх батьків було піддано репресіям, фізичним розправам, гонінням;
• дружини (чоловіки) померлих осіб з інвалідністю, зазначених у статті 6-2 Закону України «Про жертви нацистських переслідувань», а також дружини (чоловіки) померлих інших жертв нацис-тських переслідувань, визнаних за життя особами з інвалідністю від загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин, які не одружилися вдруге.

Який розмір допомоги у 2023 році?

Станом на 1 травня відповідної постанови Уряду ще не було прийнято. Проте, вже оприлюднено проєкт такої постанови від Мінсоцполітики, в якому визначено такі розміри допомоги:

• особам з інвалідністю внаслідок війни та колишнім малолітнім (яким на момент ув’язнення не виповнилося 14 років) в’язням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, визнаним особами з інвалідністю внаслідок загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин:
• I групи – 4 421 гривня;
• II групи – 3 906 гривень;
• III групи – 3 391 гривня;
• учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності та колишнім неповнолітнім (яким на момент ув’язнення не виповнилося 18 років) в’язням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, а також дітям, які народилися в зазначених місцях примусового тримання їхніх батьків, –
  1 491 гривня;
• особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, – 4 421 гривня;
  членам сімей загиблих і дружинам (чоловікам) померлих осіб з інвалідністю внаслідок війни, дружинам (чоловікам) померлих учасників бойових дій, учасників війни та жертв нацистських переслідувань, визнаних за життя особами з інвалідністю внаслідок загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин, які не одружилися вдруге, а також членам сімей загиблих (померлих) захисників і захисниць України – 966 гривень;
• учасникам війни та колишнім в’язням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, особам, яких було насильно вивезено на примусові роботи, дітям партизанів, підпільників, інших учасників боротьби з націонал-соціалістським режимом у тилу ворога – 612 гривень.

Оскарження розміру допомоги

Як відомо, розмір щорічної допомоги до 5 травня до певного періоду був еквівалентним до мінімального розміру пенсії. Проте згодом таку «прив’язку» скасували внісши зміни у Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Конституційний Суд України у своєму рішенні від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 зробив висновок, що «законом про Держбюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їхню дію чи скасовувати їх, оскільки з об’єктивних причин це створює протиріччя в законодавстві, і, як наслідок, скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина. У разі необхідності зупинення дії законів, унесення до них змін і доповнень, визнання їх нечинними мають використовуватися окремі закони».

Аналогічні висновки прописані і у рішенні Конституційного Суду України від 27 лютого 2020 року № 3-р/2020, що вкотре підтверджує право ветеранів на отримання грошової допомоги в розмірі, який залежить від розміру мінімальної пенсії, установленої на відповідний рік.

Посилаючись на ці рішення Конституційного суду на постанову Верховного Суду від 29.09.2020 у справі № 440/2722/20 ветерани війни оскаржували розмір виплаченої їм допомоги. При цьому, як показує судова практика, у разі дотримання позивачами строків на звернення до суду, українські суди задовольняють позови про стягнення вищезгаданої грошової допомоги.

Що стосується вже поточного року, то важливо взяти до увагу Постановою Верховного Суду від 1 грудня 2022 року у справі № 580/2869/22 Суд вказав, що право позивача на виплату що-річної разової грошової допомоги підпадає під гарантії, передбачені ст. 46 Конституції України. Водночас саме ці гарантії можуть бути тимчасово обмежені в умовах воєнного або надзвичайного стану відповідно до ст. 64 Конституції України.

Поставити додаткові правові запитання можна у контактному центрі системи безоплатної правової допомоги 0 800 213 103 або звертайтеся до Бердичівського місцевого центру з надання БВПД за адресою: м. Бердичів, вул. Чорновола, 9, або телефонуйте нам – (068) 291-9018.

Шановні передплатники, читачі газети «Земля Бердичівська»!

На жаль, керівництво Укрпошти вирішило саме під час війни провести реорганізацію в плані доставляння преси до замовників за допомоги пересувних поштових відділень. Тобто, автомобіль приїздить до села раз чи два на тиждень лише на декілька годин та залишає всю кореспонденцію будь-де, не доставляючи безпосереднього передплатнику.

І тепер в абсолютній більшості сіл Бердичівщини літні люди чи особи з обмеженими фізичними можливостями, які пересуваються за допомоги милиць, а таких у кожному селі десятки, змушені йти за газетою самостійно у визначений день і час в центр села. І не всі це можуть зробити. Тому фактично залишаються без газети, яку передплачують 30-40 років.

Прикро те, що дехто намагається звинуватити саме редакцію в неотриманні газети. Тому нагадуємо, що редакція готує матеріали, друкарня друкує газету, а доставка газети до читача – це функція Укрпошти. За що їй редакцією ще у січні цього року перераховано немалі кошти. Але, напевно, Укрпошті вигідніше торгувати поштовими листівками, електролампочками та іншими товарами, ніж виконувати свою безпосередню функцію.

Ця проблема неодноразово підіймалась і нами, і іншими виданнями, громадами сіл і перед владою, і перед керівництвом Укрпошти. Але, на жаль, зміни йдуть не на краще.

Нині ми прагнемо до Європи, до цивілізації. До речі, там поштові організації працюють ритмічно, виконуючи свої зобов’язання так, як того вимагають замовники. І головне – вимоги відповідних законів. Там на першому плані – обслуговування людей, а потім прибуток.

Володимир КРАВЧЕНКО

Незабаром Україна відзначатиме 8 травня – День пам’яті і примирення, і 9 травня – День перемоги над нацизмом. До цих дат останнім часом люди ставляться по-різному, особливо після 24 лютого 2022 року.

Які особливості відзначення цих свят і їх значення нині? Коментує депутат обласної ради Олександр Дмитрук:

– Почну з 9 травня. Завдяки старанням путіна День перемоги було незаконно приватизовано росією. Хоча ми знаємо, що це була перемога антигітлерівської коаліції, в яку входили більше п’ятдесяти держав світу, і зокрема Україна та її чотири Українських фронти. Мільйони наших земляків загинули на кривавих дорогах Другої світової… Це також перемога і представника мого роду – орденоносця Дмитрука Володимира Сергійовича, який воював із 1941 по 1945 рік.

І тому парад, який нині готується в москві, є блюзнірством по відношенню до страждань українського народу. А також по відношенню до своїх ветеранів, які прожили свій вік у бідності, та й по відношенню до тих росіян, які нині тисячами гинуть на українській землі.

А щодо Дня пам’яті і примирення, то вірніше його було б назвати днем покаяння, яке рано чи пізно наступить для російських окупантів.

Я пам’ятаю, як наприкінці 90-х на могилах розстріляних німцями в Любомирці євреїв представники молодого покоління Німеччини молилися і просили прощення за злочини, здійснені своїми батьками, дідами та прадідами. Коли настане такий час для рашистів – я не знаю. Хоча судячи із їх зазомбованості, може і ніколи. Але те, що всіх винних в агресії проти України чекає Нюрнберг-2, це очевидно.

А нині Україна, як і в роки Другої світової війни, знову в складі вже антипутінської коаліції захищає свою незалежність і цивілізаційний шлях розвитку вільного світу.

– Дякую.

Володимир КРАВЧЕНКО