«Кажуть, що нас немає. Але ми є, і будемо!»

Останнім часом з’явились непоодинокі чутки, що у зв’язку з війною і оголошеним воєнним станом Благодійна організація «Лікарняна каса Житомирської області» не діє.

Тому ми звернулись за роз’ясненням до лікаря-експерта Благодійної організації «Лікарняна каса Житомирської області», Заслуженого лікаря України Лілії Адамівни Матієць:

– Це неправда, це – фейк. Лікарняна каса працює і не призупинила свою діяльність ні на день. Безумовно війна внесла свої корективи в нашу роботу, проте у цей складний час ми розширили перелік послуг, суми відшкодувань якими може скористатись член ЛК. Так, збільшений перелік ліків (на 42 позиції) в амбулаторному лікуванні, відшкодування на КТ- та МРТ-дослідження зросло відповідно до 350 та 400 грн. за одну зону обстеження. Враховуючи той факт, що все більше пацієнтів користуються послугами приватних клінік впроваджено відшкодування за оперативне лікування в стаціонарних умовах до 6000 грн.

По рішенню Правління Благодійної організації «Лікарняна каса Житомирської області» з початку війни вимушено переміщені особи скористались медичною допомогою на суму понад 250 тис. грн., військові госпіталі та ряд військових частин отримали ліків на суму 260 тис. грн.

Хочу відзначити, що станом на 1 липня цього року Благодійна організація «Лікарняна каса Житомирської області» об’єднує майже 200 тис. членів, що становить 16,6 % від населення Житомирщини. А щодо конкретно бердичівлян, то з Лікарняною касою свої сподівання на відновлення та збереження здоров’я, якісне медичне обслуговування тепер пов’язує кожен п’ятий житель, а це 15,5 тис. членів, що становить 21 % від загальної кількості населення міста.

Медична допомога бердичівлянам на протязі 2022 року надавалась у 1370 випадках на загальну суму 452 тис. грн.

– Ліліє Адамівно, що ви можете сказати про майбутнє страхової медицини, яка діє в багатьох розвинених країнах?

– Ми прагнемо бути в цивілізованій європейській спільноті. І тому повинні переходити на її стандарти, у тому числі медичні. Але для цього потрібна перемога у війні, мир і час. А Благодійна організація «Лікарняна каса Житомирської області», яка вже більше двох десятиліть допомагає мешканцям області, і стала попередником страхової медицини, я переконана, буде затребувана і надалі.

– Дякую.

Володимир КРАВЧЕНКО

«Царице України, випроси нам мир!»

Під таким гаслом пройшли цьогорічні Урочистості Бердичівської Божої Матері.

Участь у ній взяли Апостольський Нунцій в Україні, Архієпископ Вісвальдас Кульбокас; Голова Ради Єпископських Конференцій Європи, Архієпископ Вільнюса Ґінтарас Ґрушас; виконувач обов’язків Голови Конференції Римсько-Католицьких Єпископів України, Архієпископ, Митрополит Львівський Мечислав Мокшицький, Ординарій Київсько-Житомирської дієцезії, Єпископ Віталій Кривицький, єпископи католицької церкви, представники дипломатичних кіл країн Європи, Сейму та Уряду Республіки Польща, державних органів влади, керівники міської влади, Житомирської та Бердичівської військових адміністрацій, прочани.

У зв’язку з війною та систематичними обстрілами міст країни цьогорічне святкування відбулось у нижньому храмі. У своїй промові єпископ Віталій Кривицький зазначив, що перебуваючи у нижньому храмі, під землею віруючі не просто вимолюють, щоби якнайшвидше настав мир: вони солідарізуються з усіма тими українцями, котрі майже півтори сотні днів живуть у бомбосховищах.

Присутні священнослужителі запевнили, що вони солідарні з народом України, перебувають у молитві разом із людьми і за людей.

Бердичів, Україна та світ знають про те, яким сильним та звитяжним є українське військо, але з українцями – ще й Небесна сила. І не існує нічого, що зможе їй протистояти.

Літа, заплетені у стиглий колос

Не відділяйте душу від землі,
Вслухайтеся у поклики стозвучні,
У Вічності – у холоді й теплі –
Вони одна з одною – нерозлучні.
Анатолій КОНДРАТЮК

Ольга Варфоломіївна Дмитренко народилась 17 липня 1937 року в багатодітній родині Ільченків у селі Старий Солотвин. Виросла, закінчила школу, Уманський сільськогосподарський інститут. І все своє трудове життя пропрацювала в рідному селі. Спочатку була садівником, помічником бригадира, згодом бригадир садово-городньої бригади. Молоду, ініціативну жінку обрали заступником голови колгоспу, секретарем парторганізації. Але сповна розкрився її талант як керівника, коли у 1983 році односельчани обрали її головою колгоспу.

За час її головування господарство перетворилось у багатогалузеве підприємство з високими економічними показниками як у рослинництві, так і в тваринництві: тут вирощували по 30 цнт зернових з гектара, надій на корову становив 3500 л, державі здавали 1500 тонн хліба та 8 тисяч тонн цукрових буряків. Нарощувалось виробництво продукції власною птахофабрикою. Особливо значного розвитку під керівництвом Ольги Варфоломіївни набула переробна промисловість: тут діяли підсобні цехи з вичинки шкір, пошиву одягу та взуття, діяла олійниця, крупорушка, хлібопекарня. Стрімко розвивалась соціальна сфера села: були газифіковані Старий та Новий Солотвин, зведено адміністративний будинок, дитячий садочок. По селу та на полях були прокладені добротні дороги, приведено до ладу всі культурні споруди, які гарно вималювали центр Старого Солотвина.

Ольга Дмитренко не лише гарний керівник-господарник, але й чудова дружина та мама. Разом з покійним чоловіком Миколою Савовичем вони виростили двох доньок – Тетяну та Ларису, а онуки та правнуки стали її радістю та опорою.

Ольга Варфоломіївна неодноразово обиралась депутатом районної та обласної рад, нагороджена багатьма урядовими нагородами та грамотами. Ольга Дмитренко удостоєна поважної відзнаки – вона Почесний громадянин Бердичівського району.
Життя Ольги Варфоломіївни Дмитренко стало частиною славної історії як її рідних сіл, так і всього Бердичівського району. Адже жертвуючи власним комфортом, часом маленькими людськими і жіночими радостями, вона вбачала незрівнянно більшу радість у праці, у навчанні та вихованні сільської молоді, підростаючого покоління. З під її рук вийшли сотні хороших, порядних людей як аграрного нахилу, так і вчителів, медпрацівників, працівників культури.

Нині Ольга Дмитренко по праву є старійшиною аграрної сфери Бердичівщини. Зерна Вашої науки, шановна ювілярко, дали добрі сходи і зросли в душах ваших вихованців, молодших колег урожаєм мудрості та натхнення. Тож і нині Вам щиро вдячні за порядність, тепло душі колишні колеги по праці та молоде покоління аграріїв.

Залишайтесь такою і надалі, не здавайте позиції, а Ваші нащадки нехай з честю продовжать Вашу справу, виправдають Ваші очікування і продовжать все розпочате Вами.

З ювілеєм, шановна
Ольго Варфоломіївно!

Василь СУХОРАБА, Микола ГОРДІЄНКО, Марія ВОЛКОВА, Марія Ейсмонт, Микола КОШМАК, Віктор БАРАНОВСЬКИЙ, Василь ЦИБУЛЬСЬКИЙ, Юрій МИХАЛЬЧУК, Анатолій БАРАНОВСЬКИЙ, Микола КЛИМЧУК, Василь ЛЮБЧЕНКО, Петро ОРЛЮК, Володимир ШНАЙДРУК, Петро ШНАЙДРУК, Микола КОВАЛЬ, Станіслав ЗАРЕМБА, Віктор ОЛЯНЮК, Микола СТОРОЖЕНКО, Олег ШЕВЧУК, Володимир СІНЬКО

 

Оглядаючись на прожиті літа…

Нещодавно відзначила своє 85-річчя відома на Бердичівщині людина, яка присвятила життя своїй рідній землі – Ольга Варфоломіївна Дмитренко з с. Старий Солотвин. Ми з нею поспілкувались:

– Ольго Варфоломіївно, щоб ви хотіли сказати, оглядаючись на прожиті літа?

– В Біблії є такі мудрі слова: «Дерево оцінюють за його плодами». Які плоди моєї праці – хай судять Бог і люди. Я ж своїми жіночими силами зробила все, що могла, і навіть більше. Я в цьому селі народилася, тут працювала, і тут проживаю. Тут пережила і радість, і біль. Вважаю себе щасливою людиною, бо маю прекрасну родину, гарних друзів. Коли розпочались перші обстріли, то моя хата стала прихистком для 14 близьких мені людей, злетілися до рідного оберегу мої пташенята: діти, онуки, правнуки.

– За довгі роки своєї діяльності Ви дали путівку в життя багатьом молодим людям.

– Так. За повсякденними трудовими буднями я ніколи не забувала і про наше майбутнє – тих, хто виховувався в дитячому садочку, навчався в школі, не поривала зв’язків з тими, хто закінчивши вузи та технікуми, обрали свою професію та життя далеко за межами нашого села. Хочу сказати, що у День народження мені зателефонували дуже багато людей, яким щиро вдячна. Але найбільш неочікуваними і водночас вразливо приємними були телефонні дзвінки з фронту, хлопці вітали мене під гуркіт артилерійської канонади. Це було одним із найбільш щасливих миттєвостей у моєму житті. Напевне, мені все таки вдалося посіяти в їх серцях і душах щось розумне, добре, вічне.

– Ольго Варфоломіївно, в цей радісний, ювілейний для вас день, все таки бачу у ваших очах якийсь смуток, тривогу…

– Я дитиною пережила війну 1941-1945 років. Я її бачила. Це дуже страшно, що вона знову повернулась до мене, в мою Україну. У ще більш жорстокій, жахливій подобі. І як мати, як бабуся, як і всі в нашій країні я не маю спокою.

Але я також пам’ятаю переможні дні травня 1945 року, коли всі вибігали з хатин, цілувались, обіймались навіть із зовсім чужими, незнайомими людьми. І зараз молю Бога, щоб така світла пора настала і нині…

– Дякую.

Володимир КРАВЧЕНКО

Зміїний – сучасний символ нашої незалежності

З початку захоплення маленького шматочка нашої землі – острова Зміїний російськими окупантами і до цього часу, коли він знову став нашим, до нього постійно прикута увага ЗМІ, політиків, пересічних українців. Чому це так важливо, пояснює наш постійний дописувач Володимир Шнайдрук:

– Перш за все хочу коротко нагадати читачам «біографію» острова: Зміїний – це острів у Чорному морі, що належить Україні та визначає її територіальні води. Це єдиний острів, що належить нашій державі, його загальна площа 20,5 га.

Розмежування виняткових (морських) економічних зон та континентального шельфу України та Румунії навколо острова визначено рішенням Міжнародного Суду в Гаазі 3 лютого 2009 року.

Відстань від острова до Одеси становить 120 км. Територіально належить до Вилківської міської громади Ізмаїльського району Одеської області.
У 2002 році Кабінет Міністрів затвердив Комплексну програму розвитку інфраструктури та ведення господарської діяльності на острові та континентальному шельфі, яка передбачала проведення розвідки і добування нафти та газу, культивування молюсків, розвиток туризму. Острів Зміїний входить до Державного реєстру національних здобутків і внесений до реєстру геологічних пам’яток України.

А щодо уваги, прикутої до Зміїного, то це пояснюється тим, що острів є форпостом України у Чорному морі. Також дуже символічним є те, що його звільнення відбулось завдяки грамотним, професійним діям українських військових, які «переграли» росіян в стратегічному двобої на обмеженій морській території. Саме звідси і надалі, будемо сподіватись, буде проходити очищення нашої землі від окупанта. Разом із тим хочу зазначити, що раніше як Україна, так і увесь світ надто довго вели себе обережно, боячись дратувати росію. І що до цього привело – нині бачимо. Хоча в історії незалежної України вже були випадки, коли ми показували «зуби». Згадаймо Крим 2000-х років, коли його тодішній очільник Мєшков планував із сепаратистами здати його росії. Але завдяки рішучим діям української влади та спецпризначенців цього не допустили. А півострів Тузла? Дякуючи мужності і жорсткій готовності наших прикордонників дати відсіч ворог знову тоді відступив.

Так і зараз необхідно не йти на поступки, а поступово, метр за метром, звільняти нашу рідну землю.

– Дякую. Користуючись нагодою, хочу привітати вас, Володимире Васильовичу з нагоди 76-го Дня народження! Кажуть, що після сімдесяти кожен наступний рік є ювілейним.

Володимир КРАВЧЕНКО

Плата за розподіл газу залишилася без змін

АТ «Житомиргаз» просить споживачів сплатити за розподіл природного газу.

Вчасний платіж – внесок кожного споживача у безперебійність роботи газових мереж регіону, подальше забезпечення розподілом газу споживачів та підтримка економіки України через сплату податків.

Послуга доставки газу залишилася без змін, тому оплатити розподіл газу можна як щомісяця, так і розрахуватися до кінця року.

Клієнти АТ «Житомиргаз» мають можливість завантажити рахунки та сплатити їх за допомогою онлайн-сервісів на вибір:

Кошти, які споживач сплачує за послугу газорозподілу йдуть на забезпечення безперебійної доставки блакитного палива до помешкань 355 тисяч клієнтів «Житомиргазу». Завдяки оплаті доставки газу фахівці компанії виконують ремонти, обстеження та діагностику газових мереж по всій області, а також продовжують модернізують об’єктів критичної інфраструктури.

Своєчасна оплата за послугу газорозподілу – це ваш вклад в безперебійну роботу підприємства критичної інфраструктури області.

 

Коли прийде озброєння?

Нині в ЗМІ, у зверненнях Президента та Уряду та й у всіх пересічних українців звучить одне головне питання: коли зі США розпочнуться поставки зброї по ленд-лізу? Чому це так йде повільно?

Роз’яснює депутат обласної ради, юрист Олександр Дмитрук:

– Для того, щоб це зрозуміти, потрібно знати одну річ: справа у тому, що в Сполучених Штатах фінансовий рік розпочинається з 1 жовтня. Відповідно, закон про ленд-ліз, підписаний Президентом Сполучених Штатів Джозефом Байденом, передбачає фінансування поставок зброї відповідно з цієї дати.

Якщо раніше в радянські часи ми не раз чули заклики про виконання п’ятирічки за чотири роки, чи дострокове виконання планів, то тут діє закон.

Це не означає, що Україна не отримує допомогу зброєю. Як США, так і інші країни вишукують різного роду канали та можливості, щоб вже зараз підтримати наші Збройні Сили, які демонструють свою бойову ефективність, але вкрай потребують сучасного озброєння. Результат такої дієвості ми вже бачимо на прикладі американських «Хаймарсів».

Автомобіль для ЗСУ

Нещодавно директор барбершопу «CraftMan» Володимир Безпалько вручив представникам Збройних Сил України придбаний ним автомобіль «Форд Мондео».