Велике світло доброти.

Різдво – день народження Ісуса Христа, велике урочисте свято, яке прийшли відсвяткувати юні читачі в Іванковецьку сільську бібліотеку. Перед дитячими очима було відкрито виставку книжкової ілюстрації до Біблійних розповідей минулих часів. Діти мали можливість дізнатись про такі поняття як добро і зло та перемогу світла над темрявою.

Подорожуючи історичними розповідями книги Біблії читачі ознайомились з подією, яка відбувалась в Юдейському місті Віфлеємі та розширили свої знання про народження Ісуса, як про світлу, люблячу, добру божественну особистість.

Із задоволенням розглядаючи виставку, діти пізнавали добрі вчинки і вчення Христа.
Найсокровенніше безцінне дане нам Богом – це наші діти. Як ми їх виховуємо, в якому дусі. Невже справа батьків лише нагодувати, одягнути своїх дітей на першому місці, але чи кожен з нас дбає про внутрішній духовний стан своєї дитини?

Чому моральні цінності падають? Чому довкола стільки зла? Чому панує жорстокість серед дітей? Адже вони мають все: комп’ютери, мобільні телефони, музичні центри, різноманітні ігри. Одним словом – механізми. А душа, що там діється? Де шукати порятунку? Як же могло так статися, що милосердя втратило свою цінність? Що сталося з душею людини? Кого звинувачувати?

Корінь зла і гріха дуже розрісся і пустив свої пагінці. Показником низької культури є поведінка наших дітей  в молодіжному середовищі. Діти шукають себе в алкоголі, тютюнопалінні, наркотиках, в статевій розпусті.

Бібліотека не байдужа до дітей свого села, вона забезпечує різною інформацією різних методів роботи з дітьми, щоб наші діти розвивались, росли здоровими та щасливими, щоб через книгу вони мали можливість творчо та духовно мислити.

Хочеться відзначити таких обдарованих дітей які брали участь у конкурсі малюнків “З Різдвом Христовим, Україно!” Переможцями конкурсу стали: Майструк Нікіта (6 кл.), Афанасьєв Олександр (2 кл.), Самотес Валерія (2 кл.).

Весело проходив час, діти виявили свої здібності у різних вікторинах, у читанні віршів. Кожна родина одержала гарні враження, позитивні емоції та подарунки. Бібліотекар та діти висловлюють подяку за подарунки пастору Церкви “Новий час” Жучкову Л.Б. та його помічнику Дунській Г.В.

Тож будемо дбати про те, щоб наші діти не загубились в цьому житті, а знайшли своє місце, жили принципами морального чистого життя, були успішними і здоровими!

О.Мисик, бібліотекар.

Високі зорі незгасні. 17 січня Петру Залізному – 50 літ!

Про Петра Залізного можна сповідати душу до безкінечності. Бо ж він од благодаті Господньої наділений найповажнішими чинниками, якими тільки володіють люди порядні й бездоганні чистотою совісті. Не дарма ж він був удостоєний з волі Блаженнійшого Володимира найвищої православної винагороди – ордена “За благородство і милосердя”!

Цей добротворець прожив свою кращу дещицю вже пройденої життєвої дороги, як то мовиться, десь у таких трьох вимірах-іпостасях своєї людинолюбної служби: Людина глибоко віруюча, милосердна за своєю природою діяльності та ще – істинний патріот рідної матері-України! Бо ж хіба не він був у числі перших, хто за потреби подав руку допомоги стражденним воякам-українцям, коли пробила нерівна година і спалахнув у вогні Донбас! Тоді Петро Миколайович доправив до Слов’янська чималий вантаж гуманітарної продукції, мав добру нагоду поспілкуватися безпосередньо з тамтешніми вояками, які мужньо стали на захист інтересів суверенності та незалежності нашої держави.

А скільки зроблено ним, щоб в с. Озадівка запрацював центр благодійності “Відкрите серце”! У цім чепурнім куточку Бердичівського краю Петро Миколайович організував розумне і милосердне в пору літа помешкання для тисяч дітей різного соціального стану. Але здебільшого сюди він припроваджує дітей сирітської долі, з багатодітних родин, хто зостався поза батьківським піклуванням. Щаслива і радісна пора для таких настає, коли надходить пора літніх канікул. Вони тут мають усе для розумного і змістовного відпочинку. До того ж забезпечені високоякісним, калорійним, різноманітним харчуванням. А ще поряд нього в усіх починаннях і життєствердженні добрих справ – його старший брат Володимир Миколайович, адміністратор центру, людина до всього тямуща, яка має, як кажуть у народі, золоті руки.

З малих літ Петро Залізний пригорнув свою душу й серце до високо благородної місії – служити вірою і правдою Господу Нашому Єдиному – Ісусу Христу. До цього його схилили передовсім батько й мати, а відтак потяжіли до Бога і всі в цій прекрасній багатодітній родині. Отака велика любов до Господа й зцементувала їхні родинні зв’язки, нікого не відвернула любов до Бога від стежки добра і праведності на білому світі. Сьогодні родинне коріння Залізних, що з гілки батька і що з гілки материнської сягає далеко поза добрих три сотні чоловік! Якось Петро Миколайович заходився цей гігантський гурт зібрати докупи, коли скінчилася пора оздоровлення у “Відкритому серці”. Поназ’їжджалася така сила-силенна рідні, що заледве вмістили їх ошатні помешкання центру “Відкрите серце” на ночівлю. Усе це були здебільшого люди поважні, доброзичливі, десятки онуків-правнуків Залізних, тітки, дядьки, хрещені батьки… Чимало прибуло рідні із-за морів-океанів світу, бо й туди простяглося їхнє родове коріння. Що не кажи, а дуже славна ця родина – благородна, честолюбива, прозора до людей у своїх помислах і добродіяннях. Повсюдно їх поважають, шанобливо ставляться до кожного з цього численного осердя добротворців.
І все ж головним осердям у цім сувої доброчинників залишається Петро Залізний – людина чистої совісті перед велелюддям, а вже надто перед тими, хто вряди-годи, а все ж звертається до нього за поміччю в житейських негараздах. І Петро Миколайович ні від кого не відвернувся. Скільки він подбав про ветеранів війни і праці, місцевих інвалідів, а також неодноразово доправляв чимало допомоги іншим стражденним поза межами Бердичева. У багатьох лікувальних закладах добре знають цю прекрасну людину-добротворця, кому він безкоштовно дбав про різні групи медикаментів, до того ж повністю безкоштовно! А сьогодні кожен знає, чого це вартує, коли з кожним днем якась тобі пігулка вартує фантастики.

Отака за тими стобуденними клопотами про долі інших і не зогледівся наш Добротворець, як літа допнулися золотої сходинки житейського виміру. Виросли поза тими клопотами і свої донечки-черешеньки отчого саду – Аліна, Юля і Леся. Найстаршенька з них уже подарувала подружжю Петра та Віри двох милих синочків, зробивши тата й маму добрими дідусем та бабусею. Щасливо склалася подружня пара в Аліни та Віктора, котрі теж схилилися серцями до служіння Господу. Втішається дідусь Петро своїми чарівними Дмитриком та Назарчиком, що підростають йому в продовження мудрої справи. До слова, старшенький Дмитрик святкує свій день з’яви на Божий світ вкупі з дідусем Петром – вийшовши з материнського лона одного дня з дідусевою колись з’явою на світ – 17 січня! Відтак у родині тепер подвійне свято. Вже дідусь досяг свого високого, осяяного чистими зорями доброчинних справ, 50-ліття, а Дмитрику вже й чотири виповнилося – родове дерево залишається неперебутнім.

Петро Залізний багато років залишається єпископом Вінницьким, Житомирським, Полтавським і Хмельницьким Церкви Союзу вільних церков християн Євангельської віри України, мудрим сподвижником слова Господнього у багатьох куточках держави. На його працелюбстві й неспокої душі вже вивершилася під синню небес церква в селі Кашперівка Козятинського району. Віриться, що ще не одне святе місце засяє куполами під чистим сонцем, зведене з волі Петра Залізного. Зорі творення добра його високі, а тому-то  вони залишаються незгасними крізь роки, світять людям милосердям і добротою цієї світлої душі людської. Воістину сказано, що не хлібом єдиним живе людина. Росяних стежок під чистими небесами цьому мудрому великодушному сівачеві добра і любові!

Едуард Подільський, журналіст.
м.Бердичів-Надросся. 

Бердичівські добровольці після відпустки повернулися в зону АТО.

4 січня о 5 годині ранку з бердичівської військової частини в зону антитерористичної операції поверталася 6-та батарея 2-го дивізіону 26-ої артилерійської бригади. До складу батареї входять солдати, яким не приходила повістка, яких не забирали боронити свій народ силоміць, а які самостійно виявили сміливе бажання захищати свою  країну, тобто добровольці. Хлопці вже тривалий час перебувають в зоні АТО, а після короткої відпустки та зустрічі з рідними поїхали назад у Донецьку область.

Їхати захисникам довелося не в комфортних умовах, адже автобус для повернення солдат з теплих та затишних домівок назад у цілодобовий кошмар та свист пуль не був призначений для довготривалого перевезення такої кількості пасажирів. Транспортний засіб виявився замалим, а сидіння дуже незручними. Хлопцям довелося майже тисячу кілометрів їхати абияк. Якщо зустріч військових зі сходу України була масштабною, адже їх вітали з кульками, плакатами, квітами, а головне – з відеокамерами, то проводжати було нікому, їхати практично ні на чому, а декому і ні в чому. Завдяки громадській організації “Патріотична-Сила” захисників було забезпечено продуктами харчування на перший час та теплими речами. Двоє солдат звернулися до членів громадської організації з проханням допомогти їм з військовим одягом. В результаті чого обом хлопцям було надано два комплекти військового одягу, балаклави та індивідуальні аптечки. Волонтери “Патріотичної-Сили” також передали продукти харчування для 4-ої батареї 2-го дивізіону 26-ої артилерійської бригади.

Ось так у нас забезпечують всим необхідним військових.

Юлія Рижих.

WFBzm4m4nDU_1

Святкові подарунки для військових від учнів зі Скраглівки та Мирославки.

Місцеві школярі вже не вперше виявляють свою активну громадську позицію та підтримують наших військових на сході. Учні Скраглівської та Мирославської шкіл підготувати подарунки, щоб привітати з Новим роком та Різдвом Христовим наших захисників.

У святкові новорічні пакуночки діти поклали смачні солодощі, цікаві поробки, які виготовили  власноруч. Кожен такий пакуночок школярі робили, вкладаючи свою душу, віру та надію на те, що скоро буде мир і кожен захисник повернеться до своїх близьких  додому. Адже не дарма у колядках співають: “Слава во вишнім Богу і  мир всім на землі”.

Громадська організація “Патріотична-Сила” всі дитячі подарунки передасть солдатам в зону антитерористичної операції, адже голова організації Станіслав Лужанський разом з волонтерами регулярно збирає та відвозить допомогу на схід України. Цього разу солдат зігріють ще й новорічні подарунки від дітей, які додадуть їм хоч трішки затишку та спокою.

Велика вдячність дітям, які підтримують наших  військових! Українці разом непереможні, від малого до великого ми будуватимемо собі процвітаючу Україну! В єдності наша сила!

Юлія Рижих.

Народ і армія – єдині.

Напередодні Новорічних та Різдвяних свят особовий склад, який знаходиться в районах виконання бойових завдань 26 Бердичівської артилерійської бригади, привітав “Новорічний десант Діда Мороза, Снігуроньки та військового оркестру”. Воїни-артилеристи були приємно вражені, що командування частини, представники міста на чолі з міським головою Василем Костянтиновичем Мазуром, народним депутатом України Олександром Васильовичем Ревегою, депутатом Житомирської обласної ради Олександром Миколайовичем Нехворовським, підприємцями міста та керівниками громадських організацій не забувають про бердичівських артилеристів, які перебувають у важких умовах, та їхні родини, котрі очікують повернення своїх захисників.

Але ніщо так не зігрівало в польових умовах бійців – як чарівна посмішка Снігуроньки, бадьора музика військових музикантів та новорічні подарунки від земляків.
На Різдвяну вечерю до особового складу частини, який знаходиться в пункті постійної дислокації, завітав представник Свято-Миколаївського собору отець Роман. Це була дійсно приємна несподіванка. Різдво Христове зустріли однією дружною бойовою сім’єю.

Командування та особовий склад частини висловлюють всім бердичівлянам та тим, хто небайдужий до Збройних Сил України, щирі слова подяки за постійну підтримку та піклування і бажають в Новому, 2015, році міцного здоров’я, щастя та мирного неба над головою. З Новим Роком та Різдвом Христовим! Разом ми обов’язково переможемо! Слава Україні!

Олександр Сірік.

Трагедія у Волновасі – продовження біди і болю…

Снаряд, який вибухнув за 5 метрів від автобуса “Богдан”, що зупинився на блокпосту, приніс неждану смерть 12 його пасажирам та півтора десятка було поранених. Ця трагедія стала продовженням біди і болю вже мільйонам українських сімей по всій Україні: тисячі вбитих і поранених, сотні тисяч переселенців, що покинули рідні домівки, які кожен день живуть у тривозі за себе, за своїх рідних та близьких.
Коли Петро Порошенко став Президентом України, то заявив, що антитерористична операція повинна тривати не місяці, а години. Але, на жаль, вона триває і досі… І це вже не АТО, а повномасштабна війна. І вона йде в Європі.
Невже політики світу не розуміють, що її продовження може стати початком чогось страшного… І тоді не стане ні бідних, ні багатих, ні олігархів, ні бомжів…
Думайте всі разом, щоб трагедіям не було продовження.

Монолог фермера – 2
В продовження вже сказаного у попередньому номері газети, хотів би ще раз зазначити, що ніякі нові і новітні бюджети не вирішать проблем, якщо і надалі буде творитись несправедливість. Як свідчать іноземні експерти, українські зернотрейдери за вирощене нами зерно і продане ними за кордон, отримують аж 19% комісійних, коли навіть в США за такі ж операції їх колеги отримують лише 1-3%. Коли ж вони наїдяться?
А хіба цей надлишок не можна було б спрямувати на дешеві кредити для фермерів, придбання техніки, добрив, засобів захисту?

zaliznyyЗ ювілеєм Вас, доброчинцю!
Громадські організації людей з обмеженими можливостями Бердичівщини щиро вітають свого благодійника Петра Миколайовича Залізного з 50-річним ювілеєм і безмежно вдячні йому за всі його гарні справи.
Здоров’я Вам, шановний, і подальших успіхів на ниві добра і допомоги!

Різдвяний концерт християн-євангелістів
Хоча дуже важким і навіть трагічним був минулий рік, але вже традиційно представники євангельських церков Бердичева в міському Палаці культури зібралися разом, аби просити Бога, щоб він дав нам змогу отримати радісну новину, дав нам надію на мир, на благополуччя. Дав свою любов і злагоду в кожний дім.
Пастори євангельських церков зазначали, що з святом Ісусового народження обов’язково прийде мир та спокій в Україну.
Дорослі та дитячі міжцерковні хори, родинні ансамблі, тріо та дуети християн-євангелістів порадували присутніх гарним співом та своєю переконаністю в тім, що Бог благословить наш народ.

Володимир Кравченко.

Калейдоскоп добрих справ вихованців 8 школи.

«Коли твориш добро, сам відчуваєш якесь радісне задоволення та природну гордість, яка є супутницею чистого сумління» (М.Монтень).

Ці слова стали девізом багатьох заходів, які відбулися в СЗОШ №8.

І були організовані добрими руками педагогів, учнів, батьків.

19 грудня, в день, коли православні християни відзначали свято Святого Миколая, учні СЗОШ №8 вручили подарунки сім’ям тих дітей, чиї батьки перебувають в зоні АТО захищаючи нашу країну.

Учні школи та їхні батьки знову з радістю долучилися до даної акції і зібрали в подарунок нашим «шкільним» героям теплу білизну, шкарпетки, печиво та інші солодощі. Молодші школярі намалювали малюнки з найщирішими побажаннями та вдячністю.

Також в цей день в школі було проведено благодійний  ярмарок-розпродаж малюнків та різноманітних виробів зроблених учнями школи. В результаті ярмарку було отримано значну суму. На отримані кошти учнівське самоврядування та батьківський комітет школи сформують новорічні подарунки для солдатів 26 бердичівської бригади, що знаходяться в зоні АТО. Адже новорічні свята, це завжди віра у добро, у щасливе  мирне майбутнє.

Новорічне свято – це зимова казка для всіх , а особливо для дітей. Напередодні новорічних свят, а саме 19 грудня, старшокласники СЗОШ №8 відвідали вихованців Денишівського навчально – реабілітаційного дитячого  будинку.

Крім подарунків, дітям була представлена новорічна програма з хороводом та різними конкурсами. Радісна дітвора весело танцювала, активно брала участь в конкурсах. Учні школи подарували дітям частинку своєї душі, теплоту сердець та віру у найкраще майбутнє. Вихованці залишилися дуже задоволенні, отримали позитивні емоції  та гарний настрій. А наші учні пообіцяли, що обов’язково завітають до малят знову.

Лише на добро земля обізветься добром і тільки добрі справи допоможуть нам об’єднатися і налагодити мирне життя – переконані учні, педагоги, батьки школи.

Рада школи.

Щоб зігріти серця…

Нині жваво дискутується питання щодо доцільності будь-якого святкування, адже наша країна фактично перебуває у стані війни. Дійсно, настрій в останні дні Старого року не вельми святковий. Та попри усі негаразди та випробування життя продовжується. А свята, напевно, для того й існують, щоб люди могли зайвий раз порадіти життю, наскільки це можливо.

Саме, віриться, для цього і поспішали учні 26-го грудня до своєї вечірньої школи, що вже не перший рік функціонує при Райківській виправній колонії №73.

У своєму вступному слові директор навчального закладу Володимир Чепюк тепло привітав присутніх з наступаючим, 2015-им, Новим роком та Різдвом Христовим, за традицією відзначив кращих у І-му півріччі та побажав усім успішного завершення навчального року.

Заступник начальника виправної колонії Олександр Котлярський, зокрема, зазначив, що школа стала невід’ємною частиною життя виправного закладу.

Гарно, веселе і дотепне вийшло свято: радував усіх своєю драматичною майстерністю Дворський Денис у ролі Діда Мороза (Святого Миколая), а Станіслав Єрмаков зі своїми духовними братами щиро і майстерно виконали свою новорічну літературно-музичну композицію з колядками та щедрівками під акомпанемент гітариста-віртуоза Володимира Стеблецького. Гумору та оптимізму додали дійству Корж Євген та Лакомський Леонід.

Родзинкою ж свята, теж, за традицією, став “солодкий стіл”.

Насамкінець, хочеться побажати усім нашим учням зустрічати усі свої наступні новорічні свята та Різдво у щасливому рідному сімейному колі.

З Новим роком!

В. Василенко.